Зивокс

Зивокс - антибіотик групи оксазолідінонов, протимікробний препарат, призначений для системного застосування.

Форма випуску та склад

Випускається лікарський засіб у вигляді:

Вкритих оболонкою таблеток, по 10 шт. у блістерах;
Гранул для приготування суспензії для прийому всередину, по 150 мл у флаконах з темного скла в комплекті з мірною ложкою;
Розчину для інфузій, по 100 і 300 мл в одноразових інфузійних пакетах.

Діюча речовина Зивокс - лінезолід, його концентрація:

В одній таблетці - 600 мг;
В одній дозі суспензії (5 мл) - 100 мг;
В одному мл розчину - 2 мг.

Показання до застосування

Згідно інструкції до Зивокс, цей препарат призначений для лікування інфекційно-запальних захворювань, якщо вже достеменно відомо або є підозра, що вони викликані анаеробними і аеробними грампозитивними мікроорганізмами, чутливими до лінезоліду. Зокрема, його застосовують при:

Пневмонії, викликаної Streptococcus pneumoniae (в т.ч. полірезистентними штамами), включаючи випадки, коли захворювання супроводжується бактеріємією;
Пневмонії, викликаної Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штамами);
Госпітальній пневмонії, викликаної Staphylococcus aureus (у т.ч. метицилін-чутливі і метицилінрезистентні штами) або Streptococcus pneumoniae (в т.ч. полірезистентними штамами);
Інфекційних захворюваннях, резистентних до ванкоміцину і викликаних Enterococcus faecium, в т.ч. супроводжуються бактеріємією;
Неускладнених інфекціях шкіри і м'яких тканин, викликаних Streptococcus pyogenes або метицилін-чутливі штамами Staphylococcus aureus;
Ускладнених інфекційних захворюваннях шкіри і м'яких тканин, включаючи інфекції при синдромі діабетичної стопи, які не супроводжуються остеомієлітом і викликані Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenesіл або Staphylococcus aureus, в т.ч. метицилін-чутливі і метицилінрезистентні штами.

Протипоказання

Застосування Зивокс, за інструкцією, протипоказано:

При підвищеній чутливості до лінезоліду або будь-якої допоміжної компоненту препарату;
Пацієнтам, які приймають препарати, що інгібують моноаміноксидази A або B (наприклад, ізокарбоксазід або фенелзин), а також протягом 2-х тижнів після припинення їх прийому.

У вигляді таблеток ліки не призначають дітям до 12 років, з огляду на те, що немає можливості підібрати адекватну дозу.

Ретельний моніторинг артеріального тиску під час застосування Зивокс необхідний:

При феохромоцитомі;
Хворим із неконтрольованою артеріальною гіпертензією;
При тиреотоксикозі;
Пацієнтам, які отримують адреномиметики (наприклад, фенилпропаноламин, псевдоефедрин, адреналін, добугамін, норепінефрин) або дофаминомиметик (в т.ч. дофамін).

Ретельне спостереження в період лікування Зивокс необхідно пацієнтам, у яких є ризик розвитку серотонінового синдрому, а саме особам з карциноїдної синдромом і / або хворим, які отримують агоністи 5-НТ1 рецепторів (тріптани), буспірон, меперидин, трициклічніантидепресанти або інгібітори зворотного захоплення серотоніну .

З особливою обережністю Зивокс також призначають:

При нирковій недостатності;
При наявності системних інфекцій, які представляють ризик для життя пацієнта;
При печінковій недостатності.

Спосіб застосування і дозування

Розчин для інфузій Зивокс вводять внутрішньовенно протягом 30-120 хвилин.

Таблетки і приготовану з гранул суспензію приймають всередину незалежно від прийому їжі.

Дорослим і дітям старше 12 років препарат призначають по 600 мг двічі на добу з інтервалом 12 годин, дітям до 12 років - із розрахунку 10 мг на кожний кілограм ваги тричі на добу з інтервалом 8 годин.

Тривалість лікування в кожному випадку встановлюється індивідуально з урахуванням виду збудника, локалізації інфекції, тяжкості перебігу захворювання та ефективності терапії. Курс може тривати від 10 до 28 днів.

Пацієнти, яким на початку лікування Зивокс був призначений внутрішньовенно, в подальшому можуть бути переведені на будь-яку пероральну форму препарату. Окремий підбір дози при цьому не потрібен, тому біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100%.

Побічні дії

Найбільш частими побічними діями Зивокс є головний біль, нудота, діарея, тромбоцитопенія, вагінальний кандидоз, висип, лихоманка, безсоння,

Крім того, при застосуванні препарату можливі:

Блювання, спотворення смаку, біль у животі, кандидоз слизової оболонки рота, метеоризм;
Лейкопенія, оборотна анемія, панцитопенія, підвищення активності печінкових ферментів (у т.ч. АСТ, АЛТ, ЛФ, ЛДГ, амілази, ліпази, креатиніну, загального білірубіну), підвищення концентрації пролактину і тригліцеридів у крові;
Запаморочення, судоми;
Опортуністична грибкова інфекція;
Підвищення артеріального тиску.

Побічні ефекти Зивокс не залежить від дози, в більшості випадків характеризуються легким або середнім ступенем вираженості і припинення лікування не вимагають.

Особливі вказівки

У період застосування Зивокс рекомендується утриматися від керування автомобілем та виконання завдань, пов'язаних з підвищеним ризиком.

Аналоги

Структурні аналоги Зивокс: Амізолід, Лінезолід-Тева, Зенікс.

Аналоги за механізмом дії: 5-НОК, Галенофілліпт, Гексаметілентетрамін, Діксін, Диоксидин, Кірін, Кубіцин, Монурал, Нитроксолин, Ристомицина сульфат, Сангвиритрин, Урофосфабол, Фосфоміцин.

Терміни та умови зберігання

З аптек Зивокс відпускається за рецептом лікаря.

Зберігати препарат, незалежно від форми випуску, слід при температурі до 30? С в сухому, захищеному від світла місці. Термін придатності становить 3 роки, готову суспензію можна зберігати не більше 3 тижнів, розкритий пакет з розчином для інфузій слід використовувати негайно, зберігання в такому вигляді він не підлягає.