Везікар

Форма випуску та склад Везікара

Препарат випускається у вигляді покритих плівковою оболонкою таблеток, кожна з яких містить 5 мг (таблетки світло-жовтого кольору) або 10 мг (світло-рожевого кольору) соліфенацину сукцината і такі допоміжні речовини, як крохмаль кукурудзяний, лактоза моногідрат, магнію стеарат і гіпромелоза.

Склад плівкової оболонки: титану діоксид, макрогол 8000, тальк, опадрай жовтий 03F12967 або рожевий 03F14895, заліза оксид жовтий чи червоний.

Фармакологічні властивості Везікара

Соліфенацин - активна речовина Везікара - являє собою М-холинолитик, надає блокуючу дію, відповідно, на М-холінорецептори, розташовані в закінченнях парасимпатичних нервових волокон. Як результат такого впливу - зменшується секреція залоз, розширюються зіниці, послаблюється перистальтика кишечника, відбувається параліч акомодації, і знижується тонус гладкої мускулатури, у тому числі сечовивідних шляхів.

При цьому у взаємодію з іонними каналами та іншими рецепторами соліфенацин не вступає.

При синдромі гіперактивного сечового міхура ефективність Везікара, відгуки це підтверджують, відзначається вже через кілька днів від моменту початку лікування і стабілізується протягом наступних 12 тижнів терапії. Максимальний ефект соліфенацину спостерігається через 4 тижні, а зберігається ефективність за умови тривалого застосування препарату (не менше одного року).

 Аналоги Везікара

Структурним аналогом Везікара є препарат Зевесін.

За належністю до однієї фармакологічної групи і, отже, механізму дії аналогами Везікара є Детрузітол, Дріптан, Спазмекс, Дрім-АПО, Сібутін, Уротол, спазми-ЛІТ, УРОХОЛУМ.

Показання до Везікару

Застосування Везікара, за інструкцією, доцільно при:

• Ургентному (імперативний) нетриманні сечі;
• Прискореному сечовипусканні і наявності у пацієнта ургентних позивів до сечовипускання, властивих синдрому гіперактивного сечового міхура.

Інструкція до Везікару: спосіб застосування і режим дозування

Приймати таблетки Везікар, як вказано в інструкції, слід всередину по 1 шт. в дозі 5 мг незалежно від прийому їжі один раз на добу. За рішенням лікуючого лікаря і при наявності показань дозування може бути збільшена до 10 мг, які також необхідно приймати один раз на день.

Протипоказання до застосування Везікара

Згідно з інструкцією та медичним відгуками про Везікаре, цей препарат не слід приймати при:

• Наявності важких шлунково-кишкових захворювань, в тому числі токсичної мегаколона;
• Затримці сечовипускання;
• Міастенії гравіс;
• Печінкової недостатності тяжкого ступеня;
• Закритокутовійглаукомі;
• Глюкозо-галактозної мальабсорбції;
• Тяжкої ниркової недостатності;
• Помірної ниркової недостатності, якщо пацієнту призначено лікування інгібітором CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом);
• Проведенні гемодіалізу;
• Непереносимості галактози;
• Лактазной недостатності;
• Наявності підвищеної чутливості до соліфенацину або будь-якого з допоміжних речовин ліки.

Чи не застосовують препарат і в педіатрії, так як даних про безпеку та ефективність застосування Везікара у цієї вікової групи немає.

Можливе призначення даного лікарського засобу, але з великою обережністю:

• Пацієнтам зі шлунково-кишковими обструктивними хворобами (включаючи застій їжі в шлунку);
• Хворим з обструкцією вихідного отвору сечового міхура в тому випадку, якщо вона веде до затримки сечі або ризику її розвитку;
• При автономної невропатії;
• При грижі стравохідного отвору діафрагми;
• Людям, які належать до групи ризику зниженою моторики ШКТ;
• При гастроезофагеальному рефлюксі;
• У тих випадках, коли пацієнтові призначені лікарські препарати, які можуть підсилити езофагіт або викликати його (наприклад, бісфосфонати);
• Людям з помірною та важкою печінковою недостатністю при застосуванні Везікара в дозуванні 5 мг;
• При одночасному прийомі потужних інгібіторів ізоферменту CYP 3A4 (кетоконазолу, наприклад);
• Пацієнтам з такими факторами ризику, як гіпокаліємія та синдром подовження інтервалу QT.

Везікар: побічні дії

Згідно з численними відгуками про Везікаре, він може надавати побічні ефекти, але, як правило, слабкої або помірної вираженості, що заздрості від дози. Найчастішою негативною реакцією організму на прийом препарату є сухість у роті, яка не вимагає припинення курсу лікування.

Проте варто відзначити, що в клінічних дослідженнях були зареєстровані й такі побічні дії Везікара:

• Досить часто: нудота, диспепсичні явища, біль у животі, нечіткість зорового сприйняття;
• Рідко: втома, сухість глотки, сухість шкіри, кишкова непрохідність, інфекції сечовивідних шляхів, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, утруднення або затримка сечовипускання, сонливість, сухість очей, сухість порожнини носа, набряки нижніх кінцівок;
• Дуже рідко: висип, зниження апетиту, свербіж, блювання, ниркова недостатність, кропив'янка, головний біль, запаморочення, багатоформова еритема, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк.

Додаткова інформація

Перш ніж починати курс лікування Везікаром, необхідно достовірно встановити, чи не є причиною порушення сечовипускання захворювання нирок або серцева недостатність.

Соліфенацин може викликати порушення акомодації (тобто нечіткість зорового сприйняття), а також відчуття втоми і сонливості. Саме з цієї причини під час терапії Везікаром слід дотримуватися обережності, а краще взагалі відмовитися від водіння транспортних засобів і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та / або швидкості психомоторних реакцій.