Дифенин

Дифенин - протиепілептичний препарат, який надає протисудомну, знеболювальну, міорелаксуючу та антиаритмічну дію.

Форма випуску та склад

Випускається у вигляді таблеток, що містять:

100 мг фенітоїну;
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат, натрію гідрокарбонат і тальк.

Реалізуються таблетки Дифенин по 10 шт. у контурних безчарункових упаковках.

Показання до застосування

Як вказано в інструкції до дифенін, цей препарат призначений для лікування:

Епілепсії (великих судомних нападів);
Епілептичних припадків в нейрохірургії;
Епілептичного статусу з тоніко-клонічними нападами;
Шлуночкових аритмій, в тому числі обумовлених інтоксикацією глікозидами або трициклічнимиантидепресантами;
Невралгії трійчастого нерва (у комбінації з карбамазепіном або як засіб другого ряду).

Протипоказання

Згідно інструкції до дифенін, застосовувати цей препарат протипоказано при:

AV-блокаді II і III ступеня;
Серцевої недостатності;
Синдромі Морганьї-Адамса-Стокса;
Порфірії;
Кахексії;
Порушеннях функції печінки або нирок;
Наявності підвищеної чутливості до фенітоїну або будь-якої допоміжної компоненту препарату.

Є окремі дані про випадки розщеплення верхньої губи та піднебіння, утворення пухлин (в т.ч. нейробластоми) у дітей, чиї матері під час вагітності приймали фенітоїн. З цієї причини вагітним жінкам даний засіб призначають тільки в тих випадках, коли очікувана користь для них значно перевищує потенційні ризики для їхніх дітей.

Фенітоїн виділяється з грудним молоком у таких концентраціях, що може викликати побічні ефекти у немовляти. З цієї причини приймати Дифенин в період лактації протипоказано, або необхідно припинити вигодовування.

Спосіб застосування і дозування

Таблетки Дифенин слід приймати після прийому їжі.

В якості протисудомної кошти його призначають в дозі 100-300 мг від одного до трьох разів на добу.

В якості антиаритмічного препарату - по 100 мг чотири рази на добу. Терапевтичний ефект з'являється на 3-5 день застосування Дифеніну, після чого кратність прийому скорочують до 3 разів на день.

При необхідності швидкого досягнення антиаритмічного ефекту в першу добу рекомендується приймати по 200 мг п'ять разів, на 2-3 добу - по 100 мг п'ять разів, а починаючи з 4-го дня лікування - по 100 мг 2-3 рази на добу. У цьому випадку поліпшення стану зазвичай спостерігається вже до кінця першого або на другий день лікування.

Для дітей добову дозу Дифеніну визначають з урахуванням їх ваги - з розрахунку 2-5 мг на кожний кілограм ваги. При необхідності дозу поступово збільшують, але не більше ніж до 300 мг на добу.

Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю і літнім людям добову дозу зменшують вдвічі.

У період лікування даним лікарським засобом, особливо якщо він тривалий, рекомендується дотримуватися дієти з підвищеним вмістом вітаміну D.

Побічні дії

В деяких випадках застосування Дифеніну супроводжується:

Атаксією, ністагмом, зміною настрою, порушенням координації рухів, сплутаністю свідомості, м'язовою слабкістю, запамороченням, заїканням або змащеній промовою, порушеннями сну, скороминущої нервозністю, тремтінням рук, периферичної невропатією (реакції з боку периферичної та центральної нервової системи);
Нудотою, запором, блювотою, токсичним гепатитом (явища з боку травної системи);
Гіпертрихоз, розширенням кінчика носа, укрупненням рис обличчя, висуванням нижньої щелепи (побічні ефекти з боку ендокринної системи);
Порушенням засвоєння глюкози і метаболізму вітаміну D, розвитком гіпокальціємії (з боку обміну речовин);
Контрактурою Дюпюїтрена, периферичної поліартропатія (з боку кістково-м'язової системи);
Висипанням на шкірі, еозинофілією, лікарської лимфаденопатией, лихоманкою, синдромом Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (алергічні реакції).

У перші 6 місяців прийому Дифеніну може виникати гіперплазія ясен, що починається з гінгівіту. Цей побічний ефект препарату найчастіше спостерігається у молодих пацієнтів віком до 23 років.

При тривалому застосуванні Дифеніну і відсутності адекватної дієти, яка задовольняла б потребу у вітаміні D, або в тих випадках, коли організм не отримує достатньої кількості ультрафіолетового випромінювання, можуть розвинутися остеомаляція і рахіт.

Особливі вказівки

Всім пацієнтам, які приймають Дифенин, необхідний регулярний контроль концентрації фосфору і Ca2 + в сироватці крові.

Пацієнтам з епілепсією відміняти препарат слід поступово, тому у разі різкого припинення прийому таблеток може розвинутися синдром відміни. У тих випадках, коли з якоїсь причини необхідно раптове припинення лікування слід призначити протисудомну засіб, що не відноситься до похідних гідантоїну.

В період лікування дифенин не слід застосовувати ацетазоламид, тому є ризик розвитку остеомаляції і рахіту, а також габапентин, оскільки підвищується ймовірність розвитку токсичних ефектів.

Фенітоїн впливає на швидкість психофізичних реакцій. Це слід враховувати людям, які керують автомобілем, і тим пацієнтам, чия діяльність пов'язана з виконанням потенційно небезпечних завдань, що вимагають швидкої реакції і підвищеної концентрації уваги.

Аналоги

Аналогами Дифеніну є такі препарати: Алепсін, Гідантал, Гідантоінал, Дігідантоін, ділантін натрій, Діфантоін, Діфедан, Зентропіл, Содантон, Солант, Солантоін, Фенгідон, Фенітоїн, Епанутін, Ептоін та ін.

Терміни та умови зберігання

Дифенин - препарат рецептурного відпуску. Згідно з рекомендаціями виробника, зберігати його слід в сухому місці, недоступному сонячним променям.

Оптимальний температурний режим зберігання - від 5 до 20? С. При дотриманні цих умов термін придатності таблеток становить 4 роки.